Навіщо розвивати радіоелектронну боротьбу


Навіщо розвивати радіоелектронну боротьбу

Скромні співробітники Генштабу зберігали в домашніх схованках мільйони доларів, отримані від продажу держтаємниць
8 листопада 2013 Справа колишніх офіцерів Генштабу про радіоелектронному шахрайстві приросло несподіваним епізодом Про це незвичайній справі ми почали писати ще в 2009 році. Російські контррозвідники тоді вперше зіткнулися з новою злочинної специфікацією. – Установка будь стільникового вишки, запуск радіостанції чи телеканалу не можуть обійтися без дозволу військових, – пояснювали мені в Головній військовій прокуратурі. – Вони повинні дати висновок: буде громадянська апаратура заважати армійської чи ні.

Колись отримання такого дозволу було справою дріб’язковим – послав заявку, фахівці Генштабу поміряли карту лінійкою і дали відмашку.

Тим більше що в 90 відсотках випадків і без карти ясно, що ніяких перешкод громадянська електроніка створити не зможе. Полковники Управління радіоелектронної боротьби Генштабу Дмитро Фунтів, Сергій Лучанінов і Валерій Смольников зметикували, що в ринкових умовах орати за скромну офіцерську зарплату несучасно. І почали розгортати свій бізнес.
На базі міноборонівських ФГУП Воентелеком вони відкривають Центр аналізу електромагнітної сумісності (ЕМС). Комерційна структура укладала договір з Центром аналізу ЕМС, який повинен був представити розрахунки в Генштаб.

А той вже давав дозвіл на встановлення тієї чи іншої апаратури. Гроші від комерсантів надходили в Воентелеком, переводилися в Центр аналізу ЕМС, потім – у НДІ у Воронежі, після чого за складною ланцюжку підставних контор потрапляли до Уфи в Соцінвестбанк.
Потім гроші переводилися на рахунки чотирьох індивідуальних підприємців – судимих ​​братків-самбістів.

Хтось з них час від часу знімав з рахунку мільйони рублів і раз на тиждень перевозив до Москви. Коли в 2009 році ця схема розкрилася, Фунтів і Лучанінов встигли втекти. Зараз вони перебувають у міжнародному розшуку. Зате на лаві підсудних опинилися відразу декілька фігурантів – ланки цього ланцюжка.

Вище згаданий Смольников сів на три роки. Ще два полковника-відставника – Федуковіч і Величко – отримали по 6 років реального і п’ять років умовного терміну відповідно. А в руках слідства залишилися величезні архіви цієї злочинної групи, включаючи чорну бухгалтерію. У прибутково-видатковому блокноті Фунтова кілька сторінок були списані непристойно великими сумами, навпроти яких стояли не те клички, не те кодові імена. Хто такий зачение, слідство встановило швидко – полковник Віталій Зайченко, заступник начальника служби оперативного планування та організації радіоелектронної захисту Управління РЕБ ГШ.

Якраз в період активної діяльності засуджених шахраїв Зайченко здійснював підозріло великі для офіцера Генштабу фінансові операції. Міняв в банку відразу по 40 тисяч доларів. Або набував квартири одну за одною. І одну над іншою.

Приміром, він справив собі двоповерхові апартаменти в звичайній багатоповерхівці у Філях. Завбачливо записавши житлоплощу на матір, яка про такою розкішною покупці, природно, нічого не знала.
Вона взагалі живе на Україні.

А на новосілля до Зайченко нагрянули контррозвідники з обшуком. У ванній кімнаті вони виявили схованку з багатомільйонною сумою. Там же валялися численні стрічки від банківських упаковок.

Зберігав їх полковник, за його власним визнанням, з забобонних цілей – щоб гроші не відверталися. Проте найцікавіше сищики виявили, вивчивши ноутбук Зайченко. Крім спільних фото з Лучанінова на відпочинку, жорсткий диск був буквально забитий секретною інформацією. Матеріали з розвитку та вдосконалення системи попередження про ракетний напад, перспективам розвитку частин радіоелектронної боротьби до 2015 року, заходів у Росії на плани США з розміщення елементів ПРО в Чехії і Польщі, питань створення багатоцільовий космічної системи радіоелектронного придушення.
У ході подальших розглядів з’ясувалося, що ноутбук з цією інформацією Зайченко навіщось передавав на Україну.

Справа запахло держзрадою, але на перевірку все виявилося прозаїчніше. Оцінивши безперспективність радіочастотного бізнесу в Росії, через свою сестру в незалежній Світлану Димитрову і її знайомого Тимофія Телеп Зайченко зібрався відкрити аналогічну справу на Україні.
Компаньйони цілком підходящі – на батьківщині проходять у справі про фіктивне підприємництво та підробку документів. Подейкують, люблячий брат навіть зібрав у Росії півмільйона доларів, щоб відмазати сестру.

Але то лише чутки. А ось факт передачі комп’ютера з документацією, необхідною для відкриття контори, вираховуємо електромагнітну сумісність, не заперечує навіть сам Зайченко. Каже, правда, що ноутбук був зламаний і через Світлану Димитрову він відправив його в Донецьк на ремонт. Разом з усім секретним вмістом. А полагодив комп’ютер ще один громадянин України – підлеглий Димитровій Володимир Бріт.

Тобто вже як мінімум три громадянина іншої держави мали доступ до російських документам під грифом Абсолютно секретно. І від звинувачень у держзраді Зайченко рятує лише те, що він не контактував з представниками іноземних розвідок.

Однак за статтею 283 КК РФ за розголошення державної таємниці йому все-таки доведеться відповісти. Матеріали кримінальної справи зараз передаються до суду.

Справа ж про торгівлю частотами відносно недолугого шпигуна виділено в окреме провадження.
Джерело:.

Навіщо розвивати радіоелектронну боротьбу?