Перше правило схуднення


Перше правило: Необхідно розрахувати свою нормальну масу тіла і її надлишок.

Мотивація є одним з основних моментів процесу схуднення. Щоб досягти мети (нормальної ваги), її потрібно чітко уявляти. Інакше ви легко впадете в самообман після втрати 2-3 кг, не представляючи істинного відстані до цілі, і зробите типову помилку, якщо припиніть виконання програми схуднення. Знайте свій справжній вага, нормальна вага і надлишок ваги, який необхідно подолати.

Нерідко люди багато років «скидають» надлишок ваги, якого немає. Наприклад: молода жінка 30 років, зріст 180 см, вага 82 кг, 5 років безуспішно лікувалася різними способами від ожиріння і навіть звернулася до хірургів для виконання операції «виключення» тонкої кишки. Яке ж було її здивування, коли за даними огляду був поставлений діагноз – нормальна маса тіла. І це не поодинокий факт.

Поняття «нормальна маса тіла» трактується дуже широко. Один і той же чоловік за різними критеріями оцінки норми, які дещо відрізняються в різних країнах світу і областях медицини, може мати нормальну масу тіла за стандартами, прийнятими в Україні, і надлишок понад 10 кг за критеріями, прийнятими США або у Франції. Суть проблеми ще й у тому, що ожиріння – це надлишкове відкладення жиру в жировій тканині організму.

Тому й контролювати необхідно саме процентний вміст жиру в організмі. При явно вираженому ожирінні величина загальної маси тіла зазвичай відповідає величині надлишку жиру. При помірному ожирінні такої відповідності може і не бути.

Відомий польський фахівець з ожиріння Я. Татон цілком обгрунтовано писав, що кожна популяція людей повинна розташовувати власними розрахунками нормальної маси тіла, величина якої залежить від раси, спадковості, клімату, харчування, соціальних умов та інших факторів життя.

Нинішній ідеал жіночої краси – манекенниці світового класу – мають не нормальну, а ідеальну масу тіла і певний тип худорлявої статури. Таке поєднання спостерігається не більше ніж у 5% населення розвинених країн (поняття «красуня» не має чіткого критерію норми маси тіла). Причому за деякими даними, така вага відповідає початковому ступені дефіциту маси тіла, тобто виснаження.

Для більшості ж людей «ідеальний» вагу не відповідає їх спадковості, способу і умов життя. Але і з моделями все не так просто. Якщо погортати журнали мод кінця 1880-х початку 1990-х років, можна прочитати про «зміну ідеалу». На зміну моделям 1960 – 1970-х років (інеї де ла Фрессанж, символ Будинку моди Шанель при зростанні 181 см мала вагу 55 кг) прийшли зовсім не «безтілесні» топ-моделі – Клаудіа Шиффер, Лінда Євангеліста, Наомі Кемпбел. Ідеал краси в сучасному світі асоціюється з мінімальною кількістю жиру в складі тіла людини.

Зараз – це сухорлявий чоловік, без краплі жиру. З цим можна сперечатися: у різні часи були, є і будуть різні критерії досконалості. Ми живемо в XXI столітті. В даний час ідеал здоров'я (те, до чого необхідно прагнути) – це мінімальна кількість жиру в організмі. Проте науці досі не відома чітка межа між помірним надлишком ваги, як варіантом норми, і значним ожирінням (хворобою). Крайні варіанти відомі та зрозумілі, а проміжні стани визначені недостатньо чітко.