Побут

Весілля робити не будемо. Жити будемо у бабусі, – заявив син

28 частина попередня 🎃 Началоізба, в якій жила майбутня невістка Варвара, здалася Каті страшною Халупою. Умов ніяких немає, ” зручності ” – на вулиці, тіснота, шум, гам. По будинку натовп дітей носиться, з кожного кута – оченята дитячі таращаться.

Мама ВариА мама у Вари-сором’язлива сільська тітка в заляпаному халаті. – Проходьте в залу, – посміхнулася гостям своїми поганими зубами вона. “Краще б не посміхалася”, – відсахнулася від побаченого неподобства Катя.

Катя з Федором пройшли в залу. Там у войнушку гралися діти, а вздовж кімнати були протягнуті якісь довгі рибальські мережі. -Проходити.

Не запніться об сітки, – прогундосив Варін батько. (Низькорослий сутулий “синяк”, як тут-же обізвала його про себе Катя). – Все також рибалиш, дядько Юр? – тут-же встав біля сіток Федір, чоловік Каті.

-Еге ж. В’яжу собі гноти, – відповів на питання чоловік. Всіх дітей з кімнати вигнали, щоб не кричали під вухом і не муляли дорогим гостям очі.

– Чиї це діти? – поїжилася Катя, ставлячи питання. – Це? Це онуки мої, -похвалив ТАТО-Варі (“синяк”). – Я щасливий Дід.

У мене цілих одинадцять онучат!Син ” сина з цієї клоаки потрібно терміново забирати!”- зрозуміла Катя. Сам Яшка виявився тут-же, за дверима. Вийшов, позіхаючи і чухаючись, з сусідньої кімнати.

Побачивши сина, Катя здивувалася. Його вигляд їй категорично не сподобався. Схуд, осунувся, щоки впали.

На підборідді щетина, вже в борідку відросла. Свою гламурну чубок-набік хлопець зістриг. Тепер на голові у нього красується жахлива доморощена стрижка “під машинку”.

(Руки б такому “горе-перукаря” відірвати!) Одягнений син Яшка був в якийсь Саморобний в’язаний каптан. “Жах-жах”, здригалося материнське серце Каті. – Я скоро прийду! Чайник поставлю! – пискнула сором’язлива мама Варі і зникла з очей геть.

З темряви спальні, розташованої за дверима зали, вийшла слідом за Яшею і Варя. Катю понівечило від вигляду майбутньої невістки, але довелося зробити привітний вигляд. *** Катерина підсіла до сина і спробувала його обійняти.

– Ну що Ви так розібралися і поїхали? – почала вона говорити. – Вам молодим і слова – то не скажи! Що за мода з дому бігти! А попереду справ невпроворот! Весілля треба грати, плаття Варечке підбирати, та Тобі – костюм. І наглядати ресторан, – почала вона вабити сина казковими перспективами.

– А ми не хочемо весілля, мамо! – ошелешив відповіддю син. – Стільки грошей витрачати на один вечір-неекономічно! На ці гроші ми б краще в Бабусин будинок опалення провели. Баню нову їй поставили б і новий паркан.

– Яку баню? Навіщо? – розкрила очі від подиву Катя. – Дак бабуся мріє про нову лазню, – пояснив матері яків. – А при чому тут бабуся? – не могла взяти в толк Катя.

– Бабуля живе своїм життям. Живе собі і живе! А ти повинен думати про себе. -Постривай, – насторожилась вона.

– Це хто тобі такі думки в голову втовкмачив?- Ніхто не вдовбив, – повернулася і суворо подивилася на Катю Варя. – Ми з Яшею вирішили у бабусі Тані жити. У неї будинок великий, вона сама нас до себе покликала! І взагалі, ми бабусю Таню дуже любимо!Катя не повірила власним вухам.

– Ну дорогуша, по-перше, це не ви з Яшею вирішили. А ты. А по-друге, що означає “бабка Таня вас до себе покликала”?! Прикро стало Каті до сліз.

“Ось стерво, скористалася нашою сваркою собі на благо! Я значить, тут з Варею воюю, а свекруха доброю-хорошою стала в очах дітей!- Бабусин будинок! Та ще “перспектива”! – голосно посміхнулася Катерина. – Не дуріть, У ЯШІ квартира є!*** – Не потрібна мені Ваша квартира! – раптом обірвав на півслові маму Яша. – Це ви з татом її купували, значить, залиште її собі! А я сам всього в житті доб’юся! Нічого від вас не візьму!Варя, що тримала за руку Яшу, піддакнула: – я в місто жити не поїду!Катерина тільки очима від подиву поплескала.

– Та що ти кажеш? – не стрималася вона, дивлячись в “безсовісні” очі дівчини. – Всі сільські дівчата тільки й мріють про те, як вийти заміж за міського хлопця з пропискою. Одна ти Варя”не така”! – не витримала і з’їла вона.

– І ти їй віриш, Яш?!Варя тут-же повернулася до Яші і жалібно вимовила: – ось бачиш, Яша? Я ж говорила! Ледве мова про квартиру зайшла, як твоя мама мені вже грубить! Нам з твоєю мамою ніколи не порозумітися! Так і бачу, як вона випроваджує мене, з дитиною на руках, з твоєї житлоплощі геть!Катерина ледве стримала свої емоції і вимучено посміхнулася. “Ну і якого рожна тобі треба, стерво?”- подумала вона про себе, дивлячись на майбутню невістку. А вголос вимовила: – Варечка, сонечко, почекай! Мені здається, ми один одного непоняли! Сватьявсередині Катерини все кипіло від обурення, але доводилося мовчати і робити вигляд, що все нормально.

Жінка збігала швидкою ходою в магазин. Накупила фруктів-солодощів для орави дітей, що живуть у Варькіному будинку. Приволокла на собі пакети до них додому.

І слухняно встала біля плити, щоб допомогти варькіної мамі смажити пиріжки. А заодно і “познайомитися ближче”. Варькіна мати здалася Каті “старою кошелкою” з обмеженим внутрішнім світом.

– Варечка-наша улюблениця. Поскребыш. У мене ж п’ятеро дітей.

Я Варечку народила коли мені виповнилося сорок два, – ледве ворушила синіми губами “Стара”. – Вона у мене вимучена дитина! Я ж абияк її виносила. Мало не втратила цілих три рази за всю вагітність.

“І якого хрону ти її народила?!”- невдоволено роздумувала Катя, розгортаючи тісто в коржик. -” У тебе ж і без неї вистачало дітей!”- А у мене Яшенька-один. Єдиний син, – пригладила вона дірку в тесті.

Подальша бесіда з Поліною Сергіївною (мамою Варвари) дала Каті зрозуміти, що весь внутрішній світ майбутньої Свати зводиться виключно до дітей, онуків і каструля. Баба ТаняЗа накритий стіл всілися всі, хто в будинку Варвари був, проте Варіна мама встала і виразно на Федора глянула: – а ви Танечку чому не покликали?- Яшка, син, збігай живо за бабусею, – скомандував Варин ТАТО-синяк. Яків без зайвих слів схопився з-за столу і побіг виконувати прохання майбутнього тестя.

Та з такою прудкістю він втік, що і Федір, і Катя тільки диву далися. *** Через півгодини тяжкої тиші Тетяна Яківна прийшла. Ошатна, в новій кофті.

Бабусю посадили на найпочесніше місце і Катя несхвально подивилася на неї. “Сил моїх більше немає все це неподобство спостерігати” – надрукувала Катя в своєму телефоні. І показала під столом цей напис на екрані чоловікові.

Федір розуміюче їй кивнув. Мовляв кріпися, дружина, ти ж солдат. Папа Варі-синяк майже відразу ж упився, пропиваючи дочку.

Бабуся-Таня з мамою Варі витягли кагор і почали пити на брудершафт, цокаючись, змахуючи сльози щастя і занюхуючи кінчиками своїх хусток. Катя принципово випила чарочку і скривила обличчя, відмовившись більше пити. “Бабка Таня – з Варькою і матусею її-заодно!”- зрозуміла для себе вона, подивившись на всіх.

Нарешті, роздобрілий Варін ТАТО-синяк викотився з-за столу з розумним виглядом і штовхнув мова: – ми Варьку свою прямо від серця відриваємо і Вам віддаємо! Дивіться не ображайте її більше там!- Обіцяю, я її в образу нікому не дам! – голосно поклявся яків. – Що Варя-скарб рідкісний, ми вже зрозуміли, – пробурмотіла понуро Катя. А Федір відпхав свата і теж штовхнув у відповідь промову: – була Варя ваша, стала наша!Баби в будинку (всі, крім Каті) немов цих слів тільки й чекали.
Засміялися, зашуміли і повилазивши з-за столу, пустилися в танок. Дальший

Related posts

Leave a Comment